Сьогодні для мене одне з найбільших свят у році - День Народження українського екстреміста і політв'язня - Тараса Шевченка.
Коли мене свавільно судила інорідна Вінницька мафія, в перших засіданнях я невпинно й голосно декламував "Кобзаря" , поки суддя Курбатова не наказувала мусорам вивести мене з зали.
В моїй камері лунали "Гайдамаки", "І мертвим, і живим", "Холодний Яр", "Кавказ"... Просто так, невмотивовано і ні до чого не присвячено. Ходив від стіни до стіни і вслух декламував з тією ж гордістю, люттю і безнадією, з якою писав їх він.
Те, чому вчать у школі - вихолощена поетика. Більшість із нас не знають, чому вчив Тарас. А він вчив далеко не шароварному культпросвітництву. Мені смішно, коли Гройсман покладає квіти до пам'ятника Українцеві, що оспівував в "Гайдамаках" расову і соціальну війну проти таких, як він.
"Кобзар" - моя настільна книга і керівництво до дій. Я теж екстреміст і політв'язень. Я - послідовник Шевченка.
На відео: підготовче судове засідання 31.03.2015 за обвинуваченням мене "у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі". Справу на сьогодні закрито.
https://www.youtube.com/watch?v=SV1BT3mg1NY